Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективні договори та територіальні угоди (крім обласних та республіканських) підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 2.2.2 Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради 30 квітня 2020 року № 53/VII-8, департамент проводить повідомну реєстрацію колективних договорів (угод), змін та доповнень до них.
Проведення повідомної реєстрації колективних договорів і угод регулюється Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2013 року № 115 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 768). Повідомна реєстрація проводиться з метою оприлюднення інформації про укладення колективних договорів та територіальних угод, внесення до них змін і доповнень.
Сторони соціального діалогу подають департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на повідомну реєстрацію примірник колективного договору (угоди) разом із додатками та супровідним листом у вигляді оригіналу паперового документа з прошитими і пронумерованими сторінками або у вигляді оригіналу електронного документа з пов’язаними з ним кваліфікованими електронними підписами, або у вигляді електронної копії оригіналу паперового документа (фотокопії), засвідченої кваліфікованою електронною печаткою.
Згідно з частиною 7 статті 65 Господарського кодексу України колективний договір повинен укладатися на підприємствах, в установах та організаціях, які використовують найману працю, незалежно від форм власності та чисельності працівників. Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом, з іншої сторони. Зміст колективного договору згідно статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначається сторонами в межах їх компетенції. У ньому встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці;
• забезпечення продуктивної зайнятості;
• нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
• умов і охорони праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;
• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;
• забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• заборона дискримінації.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.  Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Реєстрація проводиться протягом 14 робочих днів з дня, наступного після надходження колективного договору (угоди) до департаменту. Під час повідомної реєстрації вноситься відповідний запис до реєстру галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них. Департамент не пізніше наступного робочого дня після реєстрації колективного договору письмово інформує про це суб’єкта, який подав його на реєстрацію.
На офіційному веб-сайті департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради розміщено та щомісяця оновлюється реєстр колективних договорів (угод), їх текст, рекомендації щодо приведення колективного договору (угоди) у відповідність з вимогами законодавства (у разі їх наявності).

         Консультації з питань укладання та реєстрації колективних договорів (угод), можна отримати в департаменті соціальної політики Чернігівської міської ради за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд.19, телефон 642 089.

Проведення атестації робочих місць за умовами праці організовує роботодавець (згідно статті 13 Закону України «Про охорону праці»). Відповідно до пункту 4 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та пункту 2.1 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці» затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41. Роботодавець, своїм наказом визначає завдання атестації робочих місць за умовами праці, затверджує персональний склад атестаційної комісії і визначає її повноваження. Установлюються терміни і графіки проведення робіт з атестації робочих місць за умовами праці.
До складу атестаційної комісії входять :
– Голова комісії – організація роботи атестаційної комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.
– Секретар комісії – відповідальність за складання, ведення та зберігання документації з атестації робочих місць за умовами праці.
– Спеціалісти підприємства, які ведуть питання організації та оплати праці, технічного забезпечення виробництва, кадрової роботи, охорони та умов праці (організація праці і зарплати, вивчення умов праці, розробка заходів з покращення умов праці, відповідність найменування професій Класифікатору професій ДК 003:2010, зі змінами);
– Представник профкому (трудового колективу).
Для проведення атестації робочих місць за умовами праці залучаються атестовані лабораторії, які мають дозвіл на проведення робіт з атестації робочих місць за умовами праці:
– Чернігівський міський відділ ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр МОЗ України» – вул. Кирпоноса, 30;
– ДП «Чернігівський експертно-технічний центр Держпраці» – вул. Красносільського, буд.89.
Заповнюються фотографії робочого дня та карти умов праці.
Атестаційна комісія підбиває результати атестації, складає протокол, готує пропозиції до наказу. За результатами проведеної роботи видається підсумковий наказ.
Про результати атестації робочих місць за умовами праці необхідно повідомити відділ праці та соціальної інтеграції деяких категорій громадяндепартаменту соціальної політики Чернігівської міської ради за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи,19, телефон 642 089.
Матеріали атестації які зберігаються на підприємстві:
– наказ про проведення атестації робочих місць за умовами праці;
– протоколи інструментальних досліджень виробничого середовища і трудового процесу;
– зведені фотографії робочого часу працівників, що атестуються;
– карти умов праці на робочі місця, що атестуються;
– протоколи засідання атестаційної комісії;
– підсумковий наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці з відображенням отримання (чи не отримання) пільг та компенсацій за шкідливі і важкі умови праці.
Ці матеріали зберігаються протягом 50 років.
Законодавством України передбачено наступні пільги і компенсацій за шкідливі та важкі умови праці, що надаються працівникові на підставі проведеної атестації робочих місць за умовами праці:
– пільгове пенсійне забезпечення згідно з «Переліку професій, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1 та №2)», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461;
– додаткова оплачувана відпустка згідно з «Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. за  № 679;
– скорочена тривалість робочого тижня згідно з «Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163;
– оплата праці у підвищеному розмірі згідно з постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням та Секретаріату ВЦРПС «Про затвердження типового положення оцінки умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за які можуть встановлюватись доплати робітникам за умови праці» від 03 жовтня 1986 року за №387/22-78;
– безкоштовне одержання молока, або інших рівноцінних продуктів харчування, відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону праці». Безкоштовне отримання молока та інших рівноцінних продуктів харчування рекомендується включати до комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці. Фінансування цих заходів здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994.
Для проведення атестації робочих місць за умовами праці, встановлення пільг та компенсацій за роботу у шкідливих і важких умовах праці, що надаються за результатами атестації робочих місць слід керуватися наступними нормативно-правовими та законодавчими актами:
– Закон України «Про охорону праці» (№ 229-IV від21 листопада 2002 р.), статті 7; статті 10; статті13; статті 17, статті 34;
– Закон України «Про пенсійне забезпечення», статті 13; Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;
– Закон України «Про відпустки», статті 7;
– Постанова Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 р. № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»;
– «Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджені постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41;
– «Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1 і №2)», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р.  №461;
– «Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. №679;
– «Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» – затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого    2001 р. №163;
– «Типове положення про оцінку умов праці на робочих місцях та порядок застосування галузевого списку робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робочим за умовами праці»,  затверджене Державним Комітетом СРСР по праці та соціальним питанням та Секретаріатом ВЦРПС за № 387/22-78 від 03 жовтня      1986 р.;
– Постанова Держкомітету СРСР по праці та соціальним питанням і Президії ВЦРПС за № 731/П-13 від 16 грудня 1987 р. «Про порядок безкоштовної видачі молока, або інших рівноцінних продуктів харчування»;
– Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальних питаннях і Президії ВЦРПС за № 4/П-1 від 07 січня 1977 р. «Перелік виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці»;
– Класифікатор професій ДК 003:2010, зі змінами;
– Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003року №994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат».
З питань проведення атестації робочих місць за умовами праці звертайтесь до відділу праці та соціальної інтеграції деяких категорій громадян за телефоном 64 20 89.  

Згідно із Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

         Послідовність роботи служби охорони праці:

1. Визначення зі статусом служби, тобто опрацювати і затвердити у керівника підприємства Положення про службу охорони праці підприємства. За наявності у службі кількох працівників – розробляються посадові інструкції.
2. Ознайомлення зі станом охорони праці у структурних підрозділах підприємства та визначення найбільш небезпечні з них.
3. Придбання необхідних нормативно-правових актів з охорони праці.
4. Заведення журналу обліку передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці документів та проведених заходів.
5. Організація збору та забезпечення зберігання документів, які характеризують діяльність підприємства з питань охорони праці та визначити дійсний стан умов та безпеки праці.
6. Підготовка проєктів нормативних актів та наказів, що регулюють діяльність підприємства з питань охорони праці, затвердження їх у керівника підприємства.

         Визначення зі статусом служби охорони праці

Для опрацювання по­ложення про службу охорони праці підприємства необхідно керуватися вимогами статті 15 Закону України «Про охорону праці», згідно з якою на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці. Якщо кількість працюючих менша, ніж 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку, а якщо кількість працюючих менша, ніж 20 осіб, до виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах.

         До основних функцій служби охорони праці належать:

1. Опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці та оперативно-методичне керівництво роботою підрозділів з охорони праці.
2. Підготовка комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища, у тому числі розділу «Охорона праці» у колективному договорі.
3. Проведення вступного інструктажу з питань охорони праці.
4. Облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій та участь у їх розслідуванні.
5. Визначення необхідної кількості інструкцій з охорони праці, організація їх розробки, облік та забезпечення ними структурних підрозділів.
6. Організація підвищення кваліфікації та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці.
7. Організація паспортизації робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці, підготовка статистичних звітів.
8. Організація ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки, декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.
9. Розробка плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС).
10. Проведення консультацій, бесід, лекцій, оформлення стендів, куточків і кабінету з охорони праці.
11. Здійснення контролю за своєчасним проведенням навчання та інструктажів з охорони праці працюючих, медичних оглядів, додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів роботодавця з питань охорони праці.

         Спеціаліст служби охорони праці має право:

1. Видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень з охорони праці, одержувати від них необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
2. Зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих.
3. Вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду згідно з чинним законодавством, інструктажу, навчання, перевірки знань, не мають доступу до відповідних робіт або порушують нормативно-правові акти з охорони праці.
4. Надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

         Служба охорони праці повинна бути забезпечена такими нормативно-правовими актами:

1. Закон України «Про охорону праці».
2. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».
3. Типове положення про службу охорони праці.
4. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
5. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.
6. Положення про розробку інструкцій з охорони праці.
7. Перелік робіт з підвищеною небезпекою.
8. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі.
9. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками.
10. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми.
11. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
12. Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на під­приємстві.
13. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства.
14. Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам.
15. Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці.

         Журнали, які необхідно мати службі охорони праці:

1. Журнал реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві.
2. Обліку професійних захворювань (отруєнь).
3. Обліку об’єктів підвищеної небезпеки.
4. Реєстрації аварій.
5. Реєстрації інструкцій з питань охорони праці.
6. Обліку видачі інструкцій з охорони праці.
7. Реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.
8. Реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.

         Документи, які повинні зберігатися у службі охорони праці:

1. Інструкції з охорони праці (перші примірники).
2. Акти розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за формою Н-1.
3. Картки обліку професійних захворювань (отруєнь) за формою П-5.
4. Матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (перші примірники).
5. Приписи посадових осіб органів державного нагляду (контролю), накази та заходи щодо їх виконання.
6. Приписи спеціалістів служби охорони праці.
7. План роботи служби охорони праці.
8. Протоколи перевірки знань з питань охорони праці працівників.
9. Протоколи інструментально–лабораторних досліджень умов праці.
10. Матеріали перевірки стану умов та безпеки пра­ці комісією з питань охорони праці підприємства та затверджені заходи щодо усунення виявлених порушень.
11. Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, передбачені колективним договором.
12. Матеріали аудиту охорони праці, у тому числі оцінки технічного стану виробничого обладнання та ус­таткування, атестації робочих місць за умовами праці на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

         Служба охорони праці організовує підготовку проєктів таких нормативних актів та наказів:

1. Програма (текст) вступного інструктажу з охорони праці.
2. Положення про систему управління охороною праці (СУОП), куди потрібно включити такі документи:

• Перелік професій працівників, звільнених від проведення первинного, повторного та позапланового інструктажів (за погодженням з державним інспектором з нагляду за охороною праці);
• Порядок виконання робіт з підви­щеною небезпекою;
• Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
• Перелік професій, працівники яких мають право на забезпечення ЗІЗ із визначенням конкретних видів засобів для них;
• Положення про навчання з питань охорони праці підприємства;
• Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі;
• Перелік професій працівників, які повинні проходити попередній та періодичний медичний огляди;
• Перелік посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з питань охорони праці;
• Перелік робіт, на яких забороняється застосування праці жінок;
• Перелік робіт, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх;
• Перелік інструкцій з охорони праці, які повинні діяти на підприємстві;
• Перелік існуючих на підприємстві професій та посад, працівники яких мають право на отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів;
• Склад постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

3.Накази про затвердження:

1. Системи управління охороною праці (СУОП).
2. Графіка перевірки стану умов та безпеки праці у структурних підрозділах на поточний рік.
3. Графіка проведення періодичних медичних оглядів працівників.
4. Комісії з перевірки знань з питань охорони праці працівників.

З питань охорони праці звертатися до відділу праці та соціальної інтеграції деяких категорій громадян за телефоном 642 089.