Національна Асамблея людей з інвалідністю України розпочинає місяць прав людей з інвалідністю, який традиційно триватиме з 19 листопада по 19 грудня

Цей період традиційно присвячений просуванню інклюзивності, рівності та доступності для людей з інвалідністю.

Гаслом цього року є «Інклюзивність – основа соціального прогресу».

У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов’язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.

Чернігівська міська територіальна громада активно співпрацює з громадськими організаціями, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю через спільні програми, консультації, соціальне замовлення, надання іншої підтримки. В соціальній сфері життя міста такі організації залучаються для надання соціальних, комплексних послуг особам з інвалідністю, зокрема для проведення реабілітаційних послуг, психологічної підтримки, соціального супроводу.

Прикладом такого співробітництва є співпраця місцевих органів влади з ГО «Голос батьків», Чернігівська обласна організація УТОГ, представники яких активно працюють в робочих групах щодо визначення потреб населення громади в соціальних послугах та з питань реалізації в громаді пріоритетів державної політики у сфері надання соціальних послуг, для координації зусиль та реалізації програм спрямованих на покращення інтеграції осіб з інвалідністю в суспільство.

В громаді утворений і діє Чернігівський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Чернігівської міської ради. Одним із основних завдань територіального центру є виявлення громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують допомоги. Соціальні послуги надаються з обов’язковим дотриманням принципів їх надання, увага зосереджується на людині, а не на її інвалідності.

Але, найважливіше – це все ж таки ставлення оточуючих. Тільки-но ми позбудемося патології в суспільстві, яка не дозволяє нам спокійно сприймати всіх без винятку, незважаючи на індивідуальні відмінності, саме тоді люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах, а ми з вами ще на один маленький крок станемо ближчими до держави, в якій ми всі так хочемо жити.

Людей з особливими потребами багато, ми їх так мало бачимо серед нас тому, що ми ще не навчилися бути серед них.